Всесвітня організація охорони здоров'я пророкує гепатиту звання чуми ХХІ століття і прогнозує, що за 20-30 років саме ця інфекція стане головним викликом для суспільства. За даними експертів в Україні інфіковано від 3 до 5 відсотків громадян, але через те, що гепатит С має властивості непомітного перебігу, то 90 відсотків хворих навіть не здогадуються про міну сповільненої дії у власному організмі. Особливо небезпечним є гепатит С. Ця хвороба тяжко піддається лікуванню і в 60% випадків на протязі 10—15 років викликає цироз печінки . Інфікування і розвиток хвороби гепатиту С дуже подібний до ВІЛ-інфекції. Причому шляхи його передачі ті ж самі – статевий та ін’єкційний. Але коли про ВІЛ-інфекцію та про СНІД у нас говорять на всіх рівнях, проводяться різноманітні програми, відкриваються центри для лікування та профілактики, створюються різного роду ВІЛ-сервісні організації, то про гепатит С чомусь ніхто не говорить. І ще один важливий штрих: оскільки Україна займає перше місце в Європі щодо темпів поширення ВІЛ/СНІД і вся увага міжнародних донорів прикута саме до цієї проблеми тому сотні мільйонів доларів міжнародні донорські організації вливають в Україну на подолання саме епідемії ВІЛ/СНІД. Щодо гепатиту С то схоже ця проблема, за винятком медиків і самих хворих, нікого не цікавить. Сергій М. студент з Івано-Франківська вже продовж кількох років має проблему саме з гепатитом С - заразився у дванадцятирічному віці під час операції з видалення поліп. «Після цієї операції почалися мої мандри по лікарнях, почалися проблеми з серцево-судинною системою, з нервовою системою, постійні проблеми з шкірою, - каже Сергій. -Я пройшов шести місячний курс лікування противірусною терапією, лікувався біуфероном і геповірином. Це коштувало приблизно 15 тисяч грн. Гроші мої родичі заплатили з власної кишені. Після того, коли здав повторно аналізи, кількість вірусів в крові не зменшилась (апарат не побачив різниці «до» і «після» лікування) і лікарі призначили лікування пегасесом і копеусом або пегінтроном і ребетолом. 1 укол пегасесу до кризи коштував десь 1-2 тис. грн., тепер – 3 650 грн. А це -1 укол в тиждень, їх же треба мінімум 48 (на 6 місяців лікування). Тобто, в середньому треба 3 650 грн. в тиждень». Для Сергія необхідна терапія, інакше наслідки можуть бути жахливими. Причому йому можна було б давати препарати, які використовують для рантиретровірусної терапії для ВІЛ інфікованих, однак, оскільки він не є ВІЛ-інфікованим, така програма на нього не поширюється, і за ліки він повинен заплатити сам - а це десятки тисяч гривень. Таких людей, що заражені вірусним гепатитом С є сьогодні 45 на обліку в Івано-Франківській обласній інфекційній лікарні. Її головний лікар, а по сумісництву й керівник обласного СНІД-центру Роман Остяк каже: «проблеми при лікуванні хворих з хронічними гепатитами потрібно вирішувати на державному рівні. Поки що ми визначаємо генотип і вірусне навантаження за рахунок так званих благодійних внесків, бо на рівні держави фінансування немає. Що стосується цільової групи інфікованих гепатитом С, то серед них переважають ін’єкційні наркомани. Вони складають 88% заражених одним вірусом (моногепатити) і 58% - зараженні двома вірусами. Ми маємо сьогодні всього-на-всього 9 курсів на лікування гепатиту. Тому навіть ті ВІЛ-інфіковані пацієнти, які сьогодні приймають препарати антиретрусної терапії у нас будуть помирати від цирозу, від гепатокарценоми, якщо не почати їх лікування від гепатиту. Чи доцільно тоді витрачати таку велику кількість АРТ-препаратів, коли будемо знати, що результат один і той же – помруть від гепатиту?» На відміну від СНІДу гепатит С піддається лікуванню. Завдяки новітнім розробкам провідних фармакологічних компаній є ліки, які допомагають вилікувати це небезпечне захворювання або припинити його прогрес, запобігти розвитку цирозу і раки печінки. Пацієнт інфекційної лікарні, Ігор П. ВІЛ-інфікований, у якого виявили також гепатит С. Крім того, Ігор ще не покінчив із вживанням наркотиків, тому зараз перебуває на програмі замісної терапії метадолом. Ігор хоче скористатися своїм правом на безкоштовне отримання курсу лікування від гепатиту С. «Я знаю одну людину, мого знайомого, який так само як і я ВІЛ-інфікований і отримав курс лікування від гепатиту С, - каже Ігор. – Щоправда, ті препарати, які йому давали, мали дуже тяжкі побічні наслідки. А найгірший з них – депресивний стан і бажання покінчити життя самогубством. Він не раз казав мені, що якби мав щось під руками, то покінчив би з життям. Зрештою він вилікувався від гепатиту і я тепер так само думаю спробувати піти на курс лікування». Для Ігоря таке лікування безплатне, оскільки він є представником такої цільової групи, яким належиться безкоштовне лікування. Що стосується Сергія, то він мусить платити гроші, яких заробити практично неможливо для нього з огляду на стан його здоров’я і сучасні умови економічної кризи. Ситуація вимагає якогось вирішення. Зрештою, таких людей як Сергій, можуть бути тисячі, але їх ще потрібно виявити. Тож чим раніше встановити діагноз захворювання гепатитом С, тим швидше можна почати антивірусну терапію і тим ефективніше вона буде. Лікування по сучасних стандартах дає позитивні результати в 50-90 відсотках випадків. Тим часом у нас відсутня система обов'язкових аналізів на гепатит С навіть у вагітних.Зрештою, гепатит дуже часто стрічається в супроводі з іншими захворюваннями і лікувати їх потрібно у комплексі. В Івано-Франківську планують надавати комплексне лікування на базі інфекційної лікарні. Є ідея відкрити тут на її базі центр інтегративної допомоги. Хворий, який поступатиме, наприклад, з цілим «букетом» захворювань: ВІЛ-інфекція, туберкульоз, венеричні захворювання, гепатит С, наркотичне узалежнення - зможе отримувати лікування в такому центрі. Щоправда, для створення такого центру потрібні чималі кошти. Зрештою, в Івано-Франківську є можливості для відкриття регіонального центру. Тим паче, що Івано-Франківський СНІД-центр уже сьогодні діє як регіональний для всіх областей Західної України, зокрема, щодо лабораторного дослідження. Очевидно, що такий заклад на заході Україні конче потрібен, бо саме звідси значна частина людей мігрує в пошуках праці в різні країни і таким чином потенційно може «експортувати» інфекційні захворювання. «Ми стаємо досить небезпечними для Європи, - каже головний лікар СНІД-центру Роман Остяк. - Якщо ми не змінимо свій вектор не тільки в галузі профілактики, а в галузі лікування тієї ж таки ВІЛ –інфекції. Адже в нас для лікування АРТ препаратами закуповуються препарати - генерики. Ми назначаємо лікування ними за схемами І-го ряду, ІІ-го ряду і ІІІ-го ряду. Ми міняємо ті схеми, і в Україні практично не робимо того, що Європа. Бажано було хоча б утворити лабораторії, де у кожного хворого перед тим, в якого ми сформували прихильність до лікування генериками , повинні визначити чутливість збудника його генотипу до відповідних АРТ-препаратів і лише тоді назначати їх. Назначаючи всліпу, ми породжуємо не чутливих збудників до АРТ-препаратів. А потім ці збудники будемо транспортувати повсюди». На відміну від Росії, Литви і Польщі в нашій країні немає державної програми профілактики гепатиту С і лікування хворих. Доступ до кваліфікованої допомоги залишається проблемою тих, кому поставили діагноз. Міністерство охорони здоров'я не веде статистику щодо кількості хворих гепатитом. Андрій Мева, «ОстроВ»
